Доброго вечора, ми з України
Давно вивчаю неієрархічні підходи до управління та комунікацій, відносно яких з боку бізнесу частіше зустрічаю скепсис ніж ентузіазм. Що спадає вам на думку при згадці про управлінські практики Agile? Ви не будете в меншості, якщо назвете їх модною забаганкою для компаній з технологічного сектору. Утім війна спонукає позбутися цих упереджень.
Найбільш прогресивні підходи приходять в менеджмент з військової справи. Автор методу SCRUM Джеф Сазерленд — колишній військовий. Знайомі IT-компаніям ретроспективи теж армійський винахід.
Як виявилось, такі традиційно ієрархічні організації як армії прагнуть ставати більш адаптивними та гнучкими. В авангарді американські збройні сили, у основі доктрини яких підхід mission command (принцип децентралізованого управління).
Жахлива війна, яка триває в нашій країні, показує переваги децентралізованого управління і недоліки жорсткої ієрархії. Я дуже далека від військової справи, проте оцінки багатьох фахівців про причини невдач загарбників резонують з моїм ставленням до ієрархічних систем, яким притаманні вертикальні комунікації, та альтернативних їм мережевих систем з горизонтальними комунікаціями.
Розберемось, що не так з ієрархіями. Вони можуть непогано працювати у простому та стабільному зовнішньому середовищі: один сильний лідер, що володіє найбільш повною інформацією, приймає рішення, спускає їх донизу і уся вертикаль переймається тим, щоб задовольнити тих, хто зверху, і проконтролювати тих, хто знизу. Ніяка ініціатива знизу не вітається, головне безсуперечно діяти за інструкцією.
Але ми живемо в світі, де все швидко змінюється і ускладнюється. Організаціям доводиться діяти, ухвалювати рішення в комплексному або хаотичному контексті (за моделлю Кеневін (Cynefin)) — там де висока невизначеність та ризики, які неможливо спрогнозувати. Інструкції та найкращі практики не працюють, виникає потреба в нестандартних рішеннях і лідерстві, як якості усієї організації, а не окремих керівників. Таке явище має назву розподіленого лідерства. При ньому вітається ініціатива та відповідальність знизу. Зацікавлені особи бачать проблеми та самоорганізуються для їх вирішення, не чекаючи вказівок зверху. Волонтерам не треба спеціальних інструкцій, щоб швидко та ефективно організувати евакуацію чи гуманітарну допомогу.
У військовій справі суто ієрархічне лідерство (detailed command) з його домінантою «я начальник, ти — дурень» перестало спрацьовувати через більш динамічний характер бойових дій, зростання невизначеності, використання інформаційних психологічних спецоперацій. До того ж командування та підлеглі можуть бути організаційно і фізично віддалені один від одного. Одразу виникають проблеми з інформаційною логістикою, передачею повноважень, виконанням наказів, що втратили сенс через зміну обстановки. Саме такі відгуки надходять про армію нашого ворога.
Основними принципами mission command є плекання довіри, командної роботи, вертикальні та горизонтальні комунікації, чітке донесення командуванням спільної мети та замислів. Водночас підлеглі можуть йти на розумний ризик та проявляти ініціативу, відхиляючись від точних наказів проте слідуючи загальним замислам командування.
Не знаю, чи у ЗСУ цілеспрямовано впроваджувався mission command і чи знайомі там з розподіленим лідерством, проте гнучкість та адаптивність української армії, схоже, вразила західних експертів. Активний волонтерський рух, здатність українців швидко самоорганізовуватися, щоб забезпечувати армію необхідним спорядженням, теж є проявами розподіленого лідерства. Це те, чим ми можемо надихати весь світ.
Необхідною умовою для розподіленого лідерства є довіра. Не тільки між участниками організації але і до заявлених місій. Довіра залежить від того, наскільки керівники дотримуються проголошених цінностей, від дистанції між ними та підлеглими. Головним бонусом довіри є корпоративний (командний) дух. Ця потужна сила здатна проводити організації крізь найважчі випробування і не породжується страхом, притаманним ієрархіям. Це результат внутрішньої свободи, взаєморозуміння, спільних цінностей. Те, що узагальнене у привітанні «Доброго вечора, ми з України».
Розподілене лідерство, що лежить в основі військових доктрин, корисне і в бізнесі (і вже активно використовується в західних компаніях, передусім, технологічних). Йому опиратимуться керівники, що схильні до мікроменеджменту, надмірного контролю та бажають бути єдиними зірками на корпоративному небосхилі. Утім, розподілене лідерство не нівелює роль сильного CEO, як наставника, візіонера, координатора. У нинішньому складному, повному невизначеності та несподіваних викликів світі зникає потреба у автократичних лідерах. Настав час команд.