Чому я зацікавилась темою ієрархії та лідерства
Про інтерес до теорії систем та системного мислення вже пояснювала. Тепер про те, як у все це вписується тема ієрархії. Вона для мене особиста. Я прожила її, відкривала, пізнаючи себе та проходячи через болісні трансформації. Hierarchical mindset тривалий час був моєю моделлю адаптації. Щоб тебе любили і приймали, треба у всьому бути найкращою. Треба конкурувати, домінувати, продавлювати, вигризати зубами і постійно щось комусь доводити (передусім собі). Треба гнатися за статусом, посадами, визнанням, бо інакше ти - ніхто і в суспільстві не виживеш. І розуміти, хто по відношенню до тебе начальник, а хто – дурень. Деякий час я була досить успішною у цій парадигмі. Але втратила автентичність, цілісність, спонтанність, легкість. Мій внутрішній конфлікт між бажанням бути собою і звичним адаптаційним механізмом загострився, коли я працювала в організації з жорсткою ієрархічною структурою. Принцип «я начальник, ти дурень», система принижень в організації стали нестерпними для мене і я почала бунтувати проти них. А заодно творча, спонтанна частина мене збунтувалася проти моєї внутрішньої ієрархічності. І це був дуже жорсткий конфлікт, який розвалив мене в хлам. Ієрархічна організація мене видавила. В ієрархії як системі (це одна з перших систем, яку я почала досліджувати) основний ресурс витрачається на підтримання свого функціонування, а не на розвиток чи суспільно корисний результат.
Так я почала цікавитися альтернативними організаційними системами – холакратією, соціократією. І заново збирати себе докупи. Мій внутрішній конфлікт закінчився примиренням двох аспектів. Вбити в собі ієрархію неможливо, бо ці інстинкти – частина нашої біології. Їх можна усвідомити, прийняти і посунути, давши простір для еволюційно вищих механізмів адаптації. Близько року я практикую соціократичні комунікації – не тисну авторитетом, довіряю природній самоорганізації людей зі спільними цінностями, оцінюю думки та висловлювання відповідно до їх логіки та цінності, а не статусу тих, хто висловлюється. І розвиваю в собі agile mindset – когнітивну гнучкість, толерантність до альтернативних точок зору, без яких неможливе системне мислення.
І головне – з ієрархіями я не борюсь (пасіонарна боротьба проти чогось це якраз ознака ієрархічності). Альтернативні управлінські підходи – це надбудова над ієрархіями, спосіб адаптації в VUCA світі. Чому це важливо? Світ змінюється і ускладнюється. Ми живемо в постійному стресі, легко вигораємо, відірвані від своєї природи. Гнучкість і адаптивність потрібні і індивідам, і організаціям.