Керувати, як дівчинка
Переклад інтерв’ю Далії Фелдхайм (Dalia Feldheim), авторки книги «Dare to Lead Like a Girl: How to Survive and Thrive in the Corporate Jungle» для McKinsey Global Publishing.
Що означає заголовок книги?
Книга загалом є провокацією для всіх лідерів – і жінок, і чоловіків, щоб вони на робочих місцях були більше в контакті зі своїми фемінними рисами, такими як пристрасть, емоції, стосунки. Сьогодні привносити ці риси в робоче життя важливіше, ніж будь-коли.
В 2014 році ми розробили кампанію #LikeAGirl для Procter & Gamble. Метою реклами було надання фразі «як дівчинка» сенсу «пишатися тим, хто ти є». На мою думку, тепер знов настав час для переосмислення цієї фрази. Тільки вже в контексті лідерства.
З точки зору мозку та психіки ми всі маємо в собі і чоловічі, і жіночі риси. Емоційність, командність, інтуїція в роботі є позитивними фемінними рисами. Позитивні маскулінні риси – це цілеспрямованість та логіка. Проблема в тому, що світ бізнесу зводиться до того, що можна назвати «пораненим маскулінним», коли конкуренція переважає над колаборацією, влада – над людьми.
Моя книга – це спонукання всіх лідерів – чоловіків і жінок – змінити цю реальність і наважитись керувати більше по-жіночому, тобто балансувати між позитивними чоловічими і позитивними жіночими рисами. Це заклик до всіх нас возз’єднатися з внутрішнім фемінним.
Як керівники можуть розвинути в собі більш жіночий стиль лідерства?
Harvard Business Review в 2012 проводив дослідження, щоб зрозуміти, чому жінок менше на керівних ролях. Може, вони не так ефективні, як чоловіки? В 2012 вони прийшли до висновку, що жінки так само ефективні, як і чоловіки. В 2019 повторили дослідження і з’ясували, що за 17 з 19 лідерських якостей жінки показали кращі результати, ніж чоловіки.
У своїй книзі я узагальнюю ці риси у тому, що називаю моделлю 5P.
Перша P – passion, purpose – пристрасть та призначення. Це коли ми узгоджуємо наші сильні сторони, наші захоплення з потребами світу.
Друга P – perspective – перспектива. Тут йдеться про світогляд зростання, про те, щоб зупинятися і питати порад, про визнання помилок. Основний драйвер високоефективної організації – це психологічна безпека, а її запорукою, своєю чергою, є визнання лідером помилок. Перспектива – це про здатність лідера озирнутися назад і подивитись на поразки як на можливості для зростання.
Третя P –“power-up” – фізична сила і витривалість. Ми повсюди бачимо вигорання, тому що не знаходимо час одягнути вдягнути кисневі маски на себе, перш ніж займатися іншими.
Дві останні складові, мабуть, найважливіші. Четверта P – people – люди. Ми знаємо, що бути лідером далеко не те саме, що бути менеджером. Ви не керуєте бізнесом, ви керуєте людьми, що роблять цей бізнес. Ця складова про налагодження стосунків, про те, як бачити в співробітниках передусім людей і будувати з ними щирі взаємини. Бо хороші стосунки – це фактор щастя. Щастя на робочому місці – це мати поруч хорошого друга.
П’ята P, суть усього, — positivity – позитивність. Це не про те, щоб постійно бути щасливим. А про дозвіл собі на те, щоб бути людиною. Я називаю це «емоційною сміливістю», що є ширшим поняттям, ніж емоційний інтелект. Давати вихід своїм емоціям та емпатії. Ми спостерігаємо стрімке зниження емпатії поміж студентів університетів у останні 30 років, тому що всі ми ховаємось за екранами гаджетів. Роль лідера – стимулювати емпатію.
Що значить мати політичне чуття в роботі?
Я сама колись говорила, що політика – це найгірше. Наполегливо повторювала, що не займаюсь політикою, а просто роблю свою роботу, і моя робота говорить сама за себе. Думаю, багато жінок сприймають політику негативно, тому хочу допомогти їм зрозуміти, що в хорошому сенсі політика означає бути стратегічною і розумною у тому, як ти досягаєш результатів.
Я могла прийти на зустріч і зробити блискучу презентацію, не здогадуючись, що рішення вже прийняте під час гри у гольф або завдяки закулісним альянсам та обговоренням. Особливо коли я була єдиною жінкою в команді управлінців, це те, на що я мала звернути увагу. Я повинна була розвинути політичне чуття, що загалом означає розуміння атмосфери зустрічі і її динаміки. Це не означає втрату цілісності, це про те, як схоплювати суть речей, створювати альянси.
Є хороша аналогія про те, як різні тварини можуть одночасно зчитувати простір і зберігати свою цілісність. Наприклад, це властиве для сов. Вівці ж можуть бути чесними, проте не розуміти, що відбувається довкола. У лисиць все навпаки. А у віслюків погано з обома якостями.
Ця аналогія допомогла мені переосмислити ставлення до політичного чуття, як до чогось, що допомагає бути стратегічною і розумною. Зазвичай у жінок гірше з цією якістю, бо вони не хочуть таким займатись. В реальності ж, коли ми отримуємо високі посади, краще знати, як правильно грати в політичні ігри і зберігати вірність собі.
Чому ви написали цю книгу зараз?
Основна причина, що спонукала мене написати цю книгу, це мій власний досвід. 17 років я перебувала в стані потоку і відчувала, що значить працювати на компанію, яка по-справжньому цінує тебе як людину. Потім я почала працювати з надмірно контролюючим і деструктивним босом, і побачила, як погіршились мої результати. Тому що я вимушена була витрачати час на захист себе від цього боса. Сумно, що те, що трапилось зі мною, є дуже поширеною історією в організаціях.
Опитування Gallup показало, що 85 % працівників нещасливі на своїх роботах, а 20 % нещасливі настільки, що псують життя і іншим – це токсичні працівники.
Кожен четвертий співробітник відчуває гостру тривогу, і це було ще до пандемії COVID-19. Пандемія і пов’язана з нею криза тільки погіршили ситуацію. Люди отримали час замислитись над тим, де вони знаходяться, і що для них важливо в житті. І це призвело до масових звільнень (Great Resignation).
Головною причиною Great Resignation є токсичні середовища, ми бачимо, що звичні моделі більше не працюють. В кризу вирішальну роль починають відігравати фемінні риси, як інтуїція і емпатія. Без останньої не вийде керувати командою у віддаленому режимі.
Я – оптимістка, і гадаю, ми можемо змінити ситуацію. Коли я говорю про щастя на робочому місці, деякі CEO проявляють скепсис, мовляв, Далія, це все несерйозно. Тоді я показую їм цифри. Нещасливі співробітники коштують нам $7 трильйонів через хвороби, пов’язані зі стресом, абсентизм, тощо.
Чи не достатньо зараз бути просто стійкими?
Ми зрозуміли, що можемо навчитись бути більш стійкими і більш емпатичними. Криза – це велика можливість для зростання, і посттравматичне зростання відрізняється від стійкості. Стійкість означає повернутися до звичного. За посттравматичного зростання можна досягти більшого.
Китайською слово «криза» означає «небезпеку» але також і «можливість». В Івриті «криза» — це фінальний етап перед народженням. Я думаю, ми знаходимось в точці перелому. Питання, що ми хочемо з цим робити? Наскільки ми сфокусовані на наших сильних сторонах? Чи лідери здатні ідентифікувати сильні сторони своїх команд і належно їх використати?
Тільки 30% працівників знають свої сильні сторони, і тільки 17% щодня використовують їх в роботі. Водночас, для правильно сфокусованих працівників ймовірність успіху зростає вдвічі. Наскільки ми, як лідери, впевнені, що правильно розсаджуємо людей на місця? Це все про сильні сторони, бачення нових можливостей, перспектив і зрештою про світогляд зростання. Ми всі мали урок стійкості. Ми побачили, що це OK бути не OK, що ми можемо мати надію, можемо бути вдячними за і зосереджуватися на тому, що маємо і можемо контролювати. Це важливий переломний момент. Якщо ми знайдемо час і переконаємося, що не повертаємося до звичних жорен, а беремо вивчені уроки і рефлексуємо над ними, тоді зміни будуть суттєво на краще.
«Сміливість», (Courage), мабуть, те слово, що найчастіше розуміється неправильно. Люди сприймають його як вміння ухвалювати такі рішення, яких інші бояться. Але насправді courage походить від французького слова «coeur», що означає «серце». Сміливі лідери керують від усього серця. Ця ідея лежить в основі «Наважитись керувати, як дівчинка».
Далія Фелдхайм – нині організаційна консультантка, у минулому директорка з маркетингу, зокрема в Procter & Gamble, спікерка TEDx. У червні цього року видала книгу «Наважитись керувати, як дівчинка: як вижити та процвітати у корпоративних джунглях».