Фредерік Лалу: Компанії майбутнього
Чому ієрархічні організації застаріли і що їх має замінити.
До книги колишнього партнера McKinsey & Company і бізнес-консультанта Фредеріка Лалу у мене довго не доходили руки. З рецензій мені здавалося, що «Компанії майбутнього» (Reinventing organizations, видана ще у 2014 році) – це щось вторинне від спіральної динаміки К. Грейвза та інтегральної філософії К. Вілбера.
Прочитати книгу мене змусив трохи кумедний збіг обставин. Розповіла одногрупниці, що проживає в США, про ідеї, які просуваю через LikeOctopus. Цікаво, з розумінням відгукнулася вона. Цим самим займається мій сусід. Сусідом виявився Лалу, і я вирішила, що це знак – книгу таки треба почитати.
Сказати, що вона мене вразила – не сказати нічого. Якби я спробувала структурувати та описати свої рефлексії останніх років стосовно організацій, багато чого співпало би з міркуваннями та висновками автора.
Чимало людей мого покоління, звикли жити в парадигмі – що робота це каторжна здача себе в оренду в обмін на зарплатню. Токсичні керівники, нездорові атмосфери, принципи «нічого особистого, тільки бізнес» та «незамінних працівників немає» досі живуть і культивуються в нашому суспільстві. «Історія праці по всьому світу – це передусім сумна історія про закопаний в землю талант та даремно витрачені сили», - пише Лалу.
Між тим, що ми вважаємо нормальними практиками бізнесу (про сектор держуправління мовчу), і останніми відкриттями сучасної науки про управління, велетенська прірва. Тому багатьом керівникам, фахівцям в сфері HR, комунікацій, побудови процесів книга Лалу може сильно же не сподобатися і здатися наївною утопією. Не сподобається вона і поціновувачам літератури на кшталт «В пошуках досконалості» чи «Сім навичок високоефективних людей».
Ось основні тези книги, які зачепили мене. Ієрархічні піраміди вже давно застаріли, і постало питання, чим їх замінити. Щоразу, коли людство переходить на новий рівень розвитку свідомості, воно винаходить нові моделі організацій. Промислова економіка привнесла в організації помаранчевий колір. Дух конкуренції, досягаторства, привілеїв, важливість статусу, механістичний підхід. Водночас у помаранчевих організаціях більше свободи та меритократії, менш жорстка ієрархія, ніж у організаціях більш низького рівня розвитку. Помаранчевий світогляд, на думку Лалу, досі домінує серед лідерів бізнесу та політики. Тоді як науковці, соціальні працівники, громадські активісти вже піднялися на більш високий постмодерний зелений рівень. Особливості зелених організацій – ініціатива знизу, більше повноважень «на передовій», цінності та культура, як клей, що з’єднує організацію.
Найвищий на сьогодні – еволюційний бірюзовий рівень. Парадигма, за якої організації вже сприймаються як живі системи, а не механізми. Варто зазначити, кольорова гама за Лалу відрізняється від підходу того ж Грейвза. Але це не принципово. Головна ідея Лалу – просування бірюзових організацій, яким властиві самоуправління та цілісність. Уповноваження включене в структуру організації, в її процеси. На відміну від помаранчевого рівня влада в організації, не є дефіцитним товаром, за який варто боротися. Центральний апарат в бірюзових організаціях зведений до мінімуму, культивуються відповідальність, довіра та співпраця замість конкуренції, приховані конфлікти виносяться на поверхню. В них покладаються на холакратію та моральні авторитети замість ієрархічної влади. На зустрічах цінується відвертість, здатність рефлексувати, тут і зараз усвідомлювати свої емоції та зв’язок зі своїм тілом. Між керівниками та підлеглими немає стосунків «батьки-діти», усвідомленість дозволяє уникнути токсичних стосунків на рівні трикутника Карпмана (жертва-агресор-рятівник).
І, що вкрай важливо, робота не відділяється від душі, а є чимось що резонує з нашими цінностями і внутрішніми цілями. Тому працівники з задоволенням віддаються роботі, а не відсиджують робочі часи. Лалу дослідив низку бірюзових організацій з різних країн та секторів. Чимало з них – з соціального сектору та медицини. У одній з описаних компаній керівник дізнався, що підлеглі критикують його за використання автівки Jaguar. Тож викупив її з лізингу і віддав у користування широкому колу працівників.
Детальніше, про те, як працюють бірюзові організації, про їх переваги та недоліки, раджу почитати у книзі видавництва «Клуб сімейного дозвілля».
Що є необхідною умовою побудови такої організації? Усього лиш бірюзовий світогляд керівника та засновників/власників. А з цим непросто, з огляду на те, що переважає у кращому випадку помаранчевий рівень. Не можна не погодитися з твердженням Лалу, що нікого навіть з самими добрими намірами не можна змусити розвинути самосвідомість. Саме тому бірюзові організації залишаються рідкістю.
Але такі катаклізми, які відбуваються зараз, зокрема в нашій країні, прискорюють деякі процеси. Мені хочеться сподіватися, що серед цих процесів зростання відповідальності та усвідомленості.
Автор: Наталія Задерей